| |
Сучасники одразу сприйняли Метерлінка як символіста: Його концепція дійсності у той час була містичною. Метерлінк сам розповів про основні принципи свого театру в «Передмові» до видання своїх п'єс і в книзі «Скарб смиренних». Драматург вважав, що за світом явищ, які ми сприймаємо, криється інший, істинний світ, невідомий, незрозумілий, і ним керує хтось невидимий, «чиї наміри ніхто не знає». Людина є безсилою жертвою Невідомого, а вісником цього Невідомого, або долі, є передчуття. Завдання мистецтва полягав у відтворенні Невідомого, у зображенні іншого життя, яке докорінно відрізняється від життя реального і не відбивається ані у справах, ані в думках людини. Метерлінк писав: «Я захоплююсь Отелло, але мені здається, що він не живе величним повсякденним життям Гамлета, у якого є час жити, Тому що він не діє». Справжнє життя, на думку письменника, проходить поза діями та вчинками, головне в ньому — прислухатися до передчуття. Він наполягав на принциповому значенні мовчання, стверджуючи: «справжнє життя — в мовчанні»; «якщо нам справді належить щось сказати, ми найкраще скажемо мовчанням».
Втілюючи принципи мовчання у своїй драматургії, Метерлінк перетворив діалог на «бесіду душ», в якій співрозмовники відповідають на невимовлені репліки. Він став батьком символістської драми, драми фатуму (Невідоме нагадує античний фатум). Чотири твори Метерлінка першого періоду його творчості: «Принцеса Мален», «Непрохана», «Сліпі», «Там, усередині» — це драми «театру смерті» або «театру мовчання». Головним героєм цих п'єс є загадкове Невідоме.
Надзвичайно показова для молодого драматурга драма «Сліпі» (1890). На березі моря на звалених деревах сидять сліпі й напружено прислуховуються, щоб почути кроки поводиря, який має відвести їх до притулку. Вони не знають, що поводир сидить серед них мертвий, «обличчя його світліше і нерухоміше за все, що навколо». Стоїть темна ніч. Сліпі чекають на поводиря. Море хвилюється, загрожуючи людям загибеллю. І поступово вони втрачають надію.
Неважко зрозуміти сенс метерлінківських символів: острів — це і життя людини, і Земля у Всесвіті; сліпі — це людство, яке не знаходить виходу; священик-поводир — віра, якої більше немає у людей; чекання на чиїсь кроки — ілюзії життя; невідворотність морського припливу — неминучість смерті.
|
|
