|
Я побачив голеного, поважних років, сивого, кремезного, гарного чоловіка в сірому пальті й картузі шофера. Він допоміг мені зібрати мої речі. Впало пальто, він підняв його і турботливо перекинув через руку, потім повів до автомобіля, посадовив поряд із собою, уклав
|
багаж, ми рушили з місця і помчали. Неможливо було милуватися краєвидами чудової Нормандії при такій швидкості... Нарешті я запитав, як поживає пан Метерлінк. «Метерлінк? - вигук нув він здивоване. - Я і є Метерлінк!»
Костянтин Станіславський
|
|