|
На думку Метерлінка, смерть завжди серед людей, але вони не знають цього, не бачать; лише деякі, най вразливіші, відчувають її присутність. Наближен ня смерті може відчути лише мудрий старець, а побачити — мале дитя. У п'єсі немовля заплакало: очевидно, побачило смерть. Проте цей образ може символізувати і нову віру, яка народжується. Адже сказав поводир наймолодшій сліпій, що «царству старих, мабуть, приходить кінець». Символ завжди багатозначний, часто він не піддається остаточному розшифруванню. Проте загальна ідея твору зрозуміла: людина сліпа, самотня, беззахисна перед смертю. Майстерність Метерлінка у втіленні цієї ідеї виявляються насамперед у створенні своєрідних діалогів. У них репліки дійових осіб — багатозначні повторення, а паузи між репліками, тобто мовчання, доповнює уява глядача. Саме мовчання нагнітає жах і розпач. Набуває великого значення і палітра кольорів: нічна темрява лісу, темний одноманітний одяг сліпих, чорний плащ священика.
У п'єсі «Сліпі» наявні всі ознаки символістської драми: дія відбувається в умовних обставинах; немає конкретних ознак дії і часу, тому твір набуває позачасовості; персонажі, позбавлені індивідуальних рис, стають уособленням страху, безнадії, безпорадності,— це вже не характери, а символи. Оскільки дії, у широкому розумінні цього слова, у символістській драмі немає, театр із драматичного перетворюється на ліричний. Символістські п'єси невеликі, одноактні: структура їх проста, однолінійна, як і в «Сліпих». Такий театр Метерлінк назвав статичним.
Але наступні п'єси Метерлінка, такі, як «Смерть Тентажіля» (1894), відрізняються від «театру мовчання». Тепер смерті протиставляється кохання. Сестри Тентажіля прагнуть визволити його від влади Невідомого. І це вже не статична драма — герої вступають у боротьбу з Невідомим. Невідоме постає в образі злої старої королеви, яка душить добрих людей. Казкова ситуація розшифровує містичну таємницю, і тому дія із сфери містично-символічної переходить у казково-романтичну.
У 1896 році Метерлінк пише, що йому здалося «чесним і розумним скинути смерть із трону» і на цей трон звести «кохання, мудрість і щастя». Це означає, що письменник переглядає свої філософські позиції.
|
|
