|
ВІД «ТЕАТРУ СМЕРТІ» ДО «ТЕАТРУ НАДІЇ». Моріс Метерлінк — найвидатніший драматург Бельгії, якого ще за життя називали бельгійським Шекспіром.
Література Бельгії двомовна: письменники пишуть або фламандською, або французькою. «Бельгійську душу», напівфламандську, напівваллонську1, її темперамент і психологію виразили на межі століть франкомовні письменники — Шарль де Костер, Еміль Верхарн, Моріс Метерлінк.
Російський режисер Костянтин Станіславський, готуючи у Московському Художньому театрі постановку «Синього птаха», відвідав автора п'єси. На той час драматург жив у Франції, в Нормандії, в колишньому абатстві Сент-Вандрелл, розташованому серед густого лісу. Станіславського вразило, що Метерлінк, закоханий у техніку, завзятий автомобіліст, жив у середньовічному монастирі. Кабінет Метерлінка, спальні, кімнати секретаря і прислуги були розташовані у переобладнаних келіях ченців. Шановному гостю відвели приміщення у вежі, у колишніх покоях архієпископа. К. Станіславський писав: «Не можу забути ночей, проведених там. Я прислуховувався до таємничих шурхотів сплячого монастиря, до трісків, зойків, вересків, які ввижалися вночі, до бою старовинного годинника на вежі, до кроків сторожа. Цей настрій містичного характеру пов'язувався із самим Метерлінком».
Моріс Метерлінк, фламандець за походженням, народився в Генті, в родині нотаріуса. Здобув звичайну для забезпеченого юнака того часу освіту: закінчив єзуїтський колеж та юридичний факультет Паризького університету. Адвокатом працював недовго, бо відчув нагальну потребу творити. Свою першу драму «Принцеса Мален» Метерлінк видав у п'ятнадцяти примірниках на власний кошт і роздарував друзям. Тому громом серед ясного неба була для нього стаття впливового паризького критика Октава Мірбо, який заявив, що Метерлінк («не знаю, звідки він і хто він, старий чи молодий, багатий чи бідний») створив «найгеніальніший твір нашого часу». Такий захоплений відгук привернув увагу читацьких і театральних кіл до Метерлінка.
|
|
