|
їдів1, про віру індусів у переселення душ; можливі й інші асоціації, але в будь-якому разі тут йдеться про невмирущість життя.
Восьма картина готує до перебування у Садах Блаженства. Душа Світла попереджає: Блаженства підступніші і небезпечніші, ніж найбільші Нещастя. В ремарці до дев'ятої картини автор пише: «Перед входом у Сади відкривається щось схоже на залу з високими мармуровими колонами... Убрання зали нагадує мистецтво найчуттєвіших і найпишніших художників венеціанського і фламандського Відродження (Веронезе, Рубенса). Гірлянди квітів, роги достатку, вази, статуї, усюди сила-силенна позолоти. Посередині важкий розкішний стіл з яшми, золота і міді, заставлений канделябрами, кришталем, золотими і срібними блюдами з чудовими стравами. За столом їдять, п'ють, горланять, співають, валяються На підлозі, сплять серед недоїдків дичини, райських плодів, перекинутих келихів найгладкіші земні Блаженства... Сцену заливає червоне світло».
Гладкі Блаженства — це символ людських вад і спокус: розкошів, лінощів, пияцтва, розпусти. Вони і є найстрашнішими ворогами людини на її шляху до щастя, істини, добра. Завдяки Душі Світла діти зуміли вирватися з обіймів гладких Блаженств.
Ця картина побудована за принципом контрасту. Спочатку Метерлінк показав усе темне, що перешкоджає людині бути морально досконалою, а потім змалював справжні й вічні людські цінності.
Душа Світла допомагає Тільтілю і Мітіль побачити «істинну сутність речей», зрозуміти блаженства, що їх «більшість людей не вміє шукати». Ці справжні блаженства — у батьківському домі: Блаженство Бути Здоровим, Блаженство Дихати Повітрям, Блаженство Любити Батьків, Блаженство Блакитного Неба та ін. Діти пізнають також Великі Радощі: Радість Бути Справедливим, Радість Бути Добрим, Радість Завершеної Праці, Радість Мислити, Радість Розуміти, Радість Споглядати Прекрасне, Велику Радість Любити, Радість Материнської Любові.
У десятій картині знову розвивається мотив всемогутності людини. Збагачені духовно у пошуках Синього
|
|
