|
|
|
|
|
|
|
|
|
роль якого універсальна в романах Джеймса Джойса, і «потік свідомості» з його цілком довільним рядом асоціацій, позбавлених будь-якої логіки, і асоціативний монтаж, і поєднання подій, які в реальному житті відбуваються в різних часових вимірах, та інші засоби.
Творчість Джеймса Джойса (1882—1941), оригінальність його пошуків мали значний вплив на митців XX століття, у тому числі і на реалістів, зокрема на художню манеру Уїльяма Фолкнера та Ернеста Хемінгуея.
У період між двома світовими війнами активно розвиваються і проза, і драма, і поезія. Художня література створює портрет своєї доби у всій її повноті та нео но значності. І якщо в прозі починає панувати «інтелектуальний роман», то і драматурги шукають шляхи інтелектуалізації драми. «Епічний театр» Брехта — значна подія у мистецькому житті XX століття, бо театр став не лише школою моральності, а й школою інтелекту. Лірика дедалі більше тяжіє до філософського осмислення буття, до незвичних форм втілення поетичної думки, до оригінальних шляхів виявлення поетового «я» в ліричних творах.
|
|
|
|
|
|
Томас Стернз Еліот
(1888—1965)
Визначний англомовний поет першої половини XX століття Томас Стернз Еліот поєднав у собі якості професійного поета і професійного філософа, віднайшовши шляхи впливу і на розум людини, і на її почуття.
Народжений в Америці, Томас Еліот тікає від меркантильності, прозаїзму американської цивілізації до «старої, доброї» Англії. Навчаючись на філософському факультеті Гарвардського університету, Еліот захопився поезією французьких символістів. Перші вірші Еліота написано під їхнім впливом. У 1910 році Еліот, закінчивши Гарвард, продовжує навчання в Сорбонні. У цей час увагу Еліота привертають ідеї англійського неогегельянця1 Френсіса Герберта Бредлі (1846—1924). Для
|
|
|
|
|
|
Неогегельянець — представник однієї з філософських течій кінця XIX — початку XX ст., що поєднала вчення Гегеля з філософією Шопенгауера і Ніцше.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
