|
|
|
|
|
|
|
|
|
шистської ідеології, анти людяності, духовного убозтва «коричневих». Ліон Фейхтвангер пише роман «Успіх» (1930), Сінклер Льюїс — «У нас це неможливо» (1935), Анна Зегерс — «Сьомий хрест» (1942).
|
|
|
|
|
|
Анна Зегерс (1900—1983)
«Саме тому, що ми знаємо силу мистецтва, такою великою є наша відповідальність». Ці слова Анни Зегерс були не лише принципом, а й суттю її творчості і життя. З дитинства закохана у мистецтво, вона вивчала у Кельнському університеті історію мистецтва і літератури, у 1924 році захистила дисертацію про творчість Рембрандта — і все своє подальше життя присвятила людям праці.
Доля Анни Зегерс склалася трагічно: вона «завинила» перед фашистським режимом не лише тим, що у 1928 році пов'язала своє життя з комуністичним рухом, а й тим, що мала мужність говорити і писати правду. Зегерс емігрувала спочатку до Франції, потім, рятуючи себе і свою сім'ю,— до Латинської Америки. Але де б вона не була, її голос, сповнений болю за рідну Німеччину — землю філософів і поетів, звучить на повну міць.
У 1933 році Анна Зегерс завершила роботу над повістю «Оцінена голова», в якій описується страхітливий процес фашизації людей. В романі «Шлях через лютий» (1935) розповідається про одну з найдраматичніших сторінок в історії робітничого руху — шуцбундівське повстання 1934 року.
У 1936 році письменниця бере участь у Конгресі на захист культури, що відбувся у Парижі. Вона говорила про долю простого люду: «Коли ви чуєте слова «любов до своєї вітчизни», спитайте спочатку, що люблять у цій вітчизні. Хіба священні багатства країни можуть утішити незаможних? Хіба свята земля може втішити безземельних?»
У Мексиці Анна Зегерс очолює антифашистський клуб імені Генріха Гейне, публікує статті й політичні огляди. У 1942 році побачив світ її роман «Сьомий хрест» — про в'язнів фашистського концтабору. Хоча сюжетним стрижнем роману є історія втечі Георга Гей-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
