|
|
хів художнього осмислення буття шукали і реалісти, й авангардисти.
Серйозні зрушення відбуваються у мистецтві реалізму. В творчості багатьох письменників спостерігається перехід від зображення конкретного життя до більш абстрактних замальовок і узагальнень. Твори часто набувають філософсько-алегоричного характеру, їх смисл розкривається через паралелі з міфами, класичними літературними сюжетами, історичними подіями. Давнина наближується до новітніх часів, щоб виявити істотніше, найсуттєвіше у сучасності Цей прийом стає провідним, наприклад, у творчості Ліона Фейхтвангера, який стверджував: «Я ніколи не збирався зображувати історію лише заради історії». Багато драм Бертольта Брехта є талановитими переробками вже відомих літературних сюжетів. Найхарактернішим для письменників був потяг до осмислення своєї епохи. «Процес цей,— писав Томас Манн,— руйнує кордони між наукою і мистецтвом, наповнює живою, пульсуючою кров'ю абстрактну думку, одухотворяє пластичний образ і створює той тип книги, що може бути визначений як інтелектуальний роман».
Один із найдовершеніших романів такого типу — «Чарівна гора» Томаса Манна (1924). І хоча сюжетні рамки роману обмежені подіями із санаторного життя Ганса Касторпа (закоханість у заміжню жінку, дискусії та бесіди з друзями), за цим суто побутовим планом відчувається інший, глибший — сучасна дійсність у її кризовому стані. Томас Манн стверджував: «Будь-яка деталь позбавлена інтересу, якщо крізь неї не просвічує ідея. Мистецтво — то життя у світлі думки». Митець прагнув створити роман «європейського масштабу». І саме таким сприймали цей роман сучасники Манна. Наприклад, Сінклер Льюїс «Чарівну гору» вважав «квінтесенцією духовного життя всієї Європи».
Томас Манн оперував засобами реалістичного роману, але наповнював зображуване символікою, що давала змогу в окремому бачити загальне, у конкретному — всеосяжне.
Згодом саме таким шляхом підуть Анна Зегерс у «Прогулянці мертвих дівчат» і Бертольт Брехт у багатьох драмах. Цікаво, що Бертольт Брехт не визнавав ніяких рамок для реалізму: «Не можна взяти форму будь-якого реаліста (чи обмеженого кола реалістів) і
|
|
