|
|
Справою, якій віддав Барбюс свій хист, була література. А тому і в романі «Ясність» (1919), і в «Правдивих повістях» (1928) він послідовно виступає за мир, проти нових кривавих воєн: «...Тож нехай громадська думка, приспана святенницькими ідиліями, побачить справжнє обличчя нашого XX століття, яке можна назвати віком золота, віком радіо, віком джаз-бенду, але, мабуть, з найбільшою підставою — віком крові».
Великий французький письменник Анрі Барбюс належить до тих митців-гуманістів, які вірять у людство, розвінчують політичні інтриги й чвари, «відчувають глибоку вдячність до людини, що лишилась людиною навіть у часи здичавіння людства» (Стефан Цвейг).
* * *
Трагічний досвід першої світової війни по-своєму передали у творах ті письменники, які прийшли на війну молодими, сповненими надій, а повернулися зі зруйнованими, знищеними старими ідеалами, не набувши нових. Вони створили свою літературу — літературу «втраченого покоління». Ернест Хемінгуей, Уїльям Фолкнер, Еріх Марія Ремарк та інші у своїх творах відобразили і несприйняття навколишньої дійсності, й відчуженість людини від людини, і глибокий песимізм, спричинений жорстокою дійсністю.
Жовтнева революція 1917 року в Росії, революції 1918 року в Німеччині та 1919 року в Угорщині розкололи світ. Одні діячі культури Заходу (Джон Рід, Ромен Роллан, Юліан Тувім, Бернард Шоу) вбачали в соціалістичній ідеї невичерпні можливості. Інші, як Герберт Уеллс, з острахом вдивлялися у майбутнє, що крилося в імлі.
Злами історії — завжди трагічні, і проходять вони через життя людей. 1933 рік став для Німеччини початком влади фашизму, а 1939 рік для усього людства — початком другої світової війни. Одні письменники (наприклад, Гергарт Гауптман) пішли у «внутрішню еміграцію», замовкли, але в цьому мовчанні було грізне віщування прийдешнього краху фашизму, інші (Томас Манн і Генріх Манн, Ліон Фейхт-вангер, Йоганнес Роберт Бехер, Віллі Бредель), перебуваючи у зовнішній еміграції, створили велику антифашистську літературу, треті (Жан Ануй, Альбер Камю, Луї Арагон, Юліус Фучик) стали до лав Руху Опору. Єднало цих різних за мистецькими і філософськими уподобаннями письменників неприйняття фа-
|
|
