|
слера із фашистського пекла, Анна Зегерс зобразила широку картину життя гітлерівської Німеччини: концтабори, тотальне шпигунство, трагедію ошуканого й обдуреного народу. Роман викривав фашизм як явище антилюдяне у своїй сутності.
Одним із найвищих художніх досягнень Зегерс стало оповідання «Прогулянка мертвих дівчат» (1943, надруковано 1946 р.), побудоване на непомітних переходах від ліричної сповіді до спогадів, від світу реального до світу ірреального. Сучасне і минуле, дійсне і нематеріальне, будні Мексики і гітлерівського рейху, Німеччина кайзерівська і фашистська — все поєдналося в оповіданні. А панує в ньому потік свідомості автора (як потік спогадів, а також замальовок з емігрантських вражень). Завершується оповідання авторським зізнанням: «Я запитувала себе: «Як мені проводити свій час — сьогодні і завтра, тут чи ще де-небудь?» — оскільки я відчувала тепер безкінечний потік часу, незборимий, як повітря...» Віддаючись на волю цього потоку часу, Зегерс і розповідає про шкільну прогулянку своїх подруг і про те, як історія і життя понівечили долі цих «мертвих дівчат».
Лені прагнула щастя і знайшла його, одружившись, але чоловіка її заарештувало гестапо. Згодом люди в чорній уніформі схопили і Лені й «поволі, але вірно вбивали голодом у концтаборі».
Маріанна колись вважала Лені своєю найзадушевнішою подругою. Але коли Лені звернулася до Маріанни з проханням переправити дитину до родичів, та відмовила і «додала, що її чоловік — член нацистської партії і займає високу посаду, а Лені з чоловіком заарештовано справедливо, оскільки вони вчинили злочин проти Гітлера».
Нора у свої шкільні роки всіляко догоджала вчительці Зіхель. «Проте потім ту ж саму вчительку, вже стару і немічну, вона зігнала, непристойно лаючись, з лави біля Рейна, адже не могла вона сісти на одну лаву з єврейкою».
Завжди весела Лора покохала неарійця, отже, «сплюндрувала расу», і, боячись концтабору, покінчила життя самогубством.
З різних причин пішли із життя їда, Герда, Ельза, Софі, Лотта, Катаріна, Ліза. «До кінця шляху дійшла одна Нетті». Це в її пам'яті лишилися живими дівчата, які колись разом з нею подорожували на пароплаві,
|
|
