|
терігаючи з вікна більярдної за вулицею, Роберт сприймає фігури гостей, які поспішали на сніданок у готелі, у світлі бузкових оксамитових портьєр: «Це освітлення навіть накруто звареним яйцям надавало порочного вигляду, а обличчя доброчесних жінок здавалися в ньому розпусними. Офіціанти у фраках, в очах яких прозирала згода виконати кожне бажання гостя, нагадували вельзевулів,— особистих посланців Асмодея... Здавалося, що вони поховали свої ратиці в майстерно зроблене ортопедичне взуття. Хіба на їхніх білих, червоних і жовтих лобах не випиналися маленькі елегантні ріжки? Цукор у позолочених цукерницях був ніби не цукор... вино було не вином, хліб був не хлібом; усе в цьому освітленні ставало складовою частиною таємничих пороків...» Картина жахлива! Автор попереджає своїх сучасників: і сьогодні не бракує тих, хто прийняв «причастя буйвола», тобто насильників, людиноненависників, перелицьованих фашистів, що очікують свого часу.
Цим нелюдам протистоять ті, хто прийняв «причастя ягнят». Цей символ втілює гуманістичне начало в людині. Ті, хто належить до «ягнят», викликають і симпатію, і співчуття водночас. Симпатизуємо мн їм тому, що навіть ціною власного життя вони ладні захищати свої принципи, не відступаючи ні на крок. Загинули кельнер Шрелла, його дочка Едіт, тесляр Ферді. Адже вони — жертви «буйволів». Ще й до того, жертви, які не чинять ніякого опору насильникам. Наприклад, молодий Шрелла багато років змушений перебувати в еміграції, повернувшись, не відчуває себе вільним і за найменшої загрози готовий покинути батьківщину. «Ягнят» не можна назвати борцями. Ці добрі, лагідні створіння нездатні протистояти злу, а отже, безсилі, приречені на загибель. Якщо хтось з «ягнят» і прагне якось включитися в боротьбу, то це поодинокі випадки, і їхні виступи пов'язані з ненавистю до якоїсь конкретної людини. Не викликає сумніву, що письменник симпатизує цим героям, але навряд чи покладає на них свої надії. Він повторює, що «ягнята» потребують пастухів, які б оберігали лагідних овечок від жорстоких вовків.
Композиційний задум тричленності роману Белля навіяно картиною братів Ван Ейк. Цей релігійний сюжет набуває в романі реалістичного звучання. Письменник намагається відповісти на хвилюючі питання,
|
|
