|
Дія канте хондо завжди розвивається вночі, у суцільній темряві. Тільки морок і зірки стають свідками трагедій, що невіддільні від людського буття. Ось вірш «Краєвид»:
Понад рікою темрява й очерети тремтливі. Повітря сіре брижиться, а віти
налиті граєм жалібним по вінця.
Тривожна зграя пташок-невільниць хвостами довгоперими б'є ніч навідліг.
Загальновизнано, що жодній літературі світу не притаманна такою мірою специфічна властивість виражати все потаємне, похмуре та жахливе, як іспанській. Потаємне і жахливе є постійними супутниками поезії Гарсіа Лорки. Як пантеїст, він усвідомлює, що світовий порядок побудовано на контрастах: життя і смерть, любов і ненависть, добро і зло, реальність і мрія, ніч і день, світло й темрява, радість і горе тощо. Він розуміє, що ці поняття невід'ємні одне від одного, їх чергування є виявом закону, за яким існує всесвіт. Цю закономірність і відбиває Лорка у своїх творах. Ще у юнацькому вірші поет так визначив центральну тему своєї творчості:
Бачити, як життя і смерть, синтез всесвіту, в глибинних просторах зливаються воєдино.
Похмуре очікування смерті як неминучої ланки у світовому коловороті знаходимо у більшості віршів поета, наприклад у вірші «І вкінці»:
Гинуть
часу лабіринти, стіни рушаться і стелі. (Залишається пустеля.)
|
|
