|
(1900—1958)
Творче життя чеського поета Вітезслава Незвала було безперервним пошуком. «Щохвилинно потрібно винаходити»,— стверджував він. У 1923 році Незвал (разом із Карелом Тейге) «винаходить» поетизм, у 1934 році він організовує групу чеських сюрреалістів, потім звертається до класичних поетичних жанрів і врешті-решт стає поборником соціалістичного реалізму. Але захоплюючись «ізмами» свого бурхливого часу, а інколи й вигадуючи нові, поет Незвал завжди був ширший за будь-який напрям. Був поетом. «Не будемо вимагати від поезії нічого, крім людини з усією різноманітністю її рис»,— закликав він.
Уже перша поетична книга Незвала «Міст» (1922) виявила особливість його світосприйняття. Поет казав, що в нього наче дві пари очей: його цікавлять і реальна дійсність, і «все незвичайне, таємниче». Творча фантазія переплавлює живі враження від дійсності в поетичний світ, в якому співіснують справжнє і фантастичне. Ліричний герой Незвала — мандрівник, подорожанин. Він прагне побачити життя в усіх його проявах.
Поема «Дивовижний чарівник» (1922) посідає особливе місце в творчості Незвала. Історія її героя обрамлена розповіддю про вечірню прогулянку поета, який розмірковує про майбутнє Європи і, віддаючись грі своєї уяви, стає свідком народження дивовижного чарівника.
Герой поеми — чарівник, революціонер, трудівник. Його предки — квітка, легкий фонтан, тихі підземні печери, сутінки шахт за центром землі, глибокі криниці, місяць на діамантовому небі. Дивовижний чарівник — породження всього світу, нібито розрізаного вертикально. Він був візником у Мадриді, офіціантом у Лондоні. Він згадує про паризьких красунь та холод петербурзьких в'язниць. У четвертій пісні він бере участь у революції, а в п'ятій поринає в кохання. Праця в шпиталі примусила чарівника побачити, яке крихке людське життя, почути крик небіжчиків: «Повернення немає». Герой розуміє: «Якщо хочеш продовжити життя — у щось міцне перевтілюйся». І починаються перетворення чарівника — його повернення до предків,
|
|
