| |
у глибину землі. Останнє перевтілення — фонтан, здатний втамувати спрагу старого, що помирає, і жінки, яка народжує дитину. Народженням нової людини — «всесвіту, обмеженого шкірою»,— закінчується поема. Коло замикається: народження — мандрівка — революція — кохання — смерть — перетворення — народження.
Незвал розглядає життя у його нероздільності. Універсальна проблематика поеми (життя, смерть, революція, кохання, мистецтво, нова людина, майбутнє Європи, доля чеського народу) розкривається яскравими, фантастичними образами і картинами. Їх строкатість досягається циклічною побудовою поеми, паралельністю образів (сім предків у другій пісні та сім перетворень дивовижного чарівника у шостій), рефренами (один з них — самохарактеристика чарівника: "чогось мені надміру, чогось замало"). Поема написана білим і римованим, ритмічним і вільним віршем, у ній чергуються монологи та діалоги. І в цьому — безумовний вплив на Незвала французької поезії, зокрема Гійома Аполлінера.
У 1923 році В. Незвал та К. Тейге «винаходять поетизм». На думку Тейге, теоретика нової течії, поетизм — це не література, а спосіб життя, «мистецтво жити і насолоджуватися життям... Поетизм хоче перетворити життя в розкішний розважальний заклад: ексцентричний карнавал, арлекінада почуттів і образів, п'янкий фільм, дивовижний калейдоскоп». Найвиразнішим зразком нової поетичної течії вважається збірка Незвала «Пантоміма» (1924). їй притаманні свіжість, пристрасність, легкість, яскравість почуттів та образів. Блискуче асоціативне мислення поета характерно виявляється у вірші «Тиждень у фарбах»: дні тижня він пов'язує з окремими образами — конкретними картинами, зближуючи, здавалося б, несумісні речі та явища. У маніфесті поетизму 1927 року «Крапля чорнила» Незвал встановив зв'язок між методом вільних асоціацій та святковим світосприйняттям, властивим поетизму: «Згідно з логікою, склянка належить столу, зірка — небу, двері — сходам. Тому ми їх не бачимо. Треба було помістити зірку на стіл, склянку поруч з піаніно та янголами, двері — у сусідстві з океаном. Йдеться про те, щоб знову відкрити дійсність, повернути їй вигляд, який випромінював би світло, наче у перший день».
Творчість Незвала другої половини 20-х років — це подолання поетизму. У 1927 році поет писав, що із
|
|
