|
ваныю роду людського. Уеллс вдається до парадоксального заклику: не судити марсіян за напад на Землю надто суворо. Мета такого прийому — не стільки вразити незвичайністю суджень, продемонструвати їх самобутність і незалежність, скільки зруйнувати претензії людей на визнання своєї «вищості», правильності, на однобічну оцінку подій. П'ятдесят марсіян ледве не знищили всю земну цивілізацію, і тільки земний мікроб, смертельний для інопланетян, зупинив катастрофу. Одним із перших гине від нападу (і в цьому — відтінок трагічної іронії) астроном Оджілві, який вперто заперечував «вульгарну гіпотезу» про те, що на Марсі є життя. Саме така гіпотетична ситуація дала можливість Уеллсу розгорнути широкомасштабну критику сучасного йому суспільства і людської природи загалом. Найстрашніші вади землян, на думку письменника,— егоїзм та розбещеність. Вони є руйнівними для людей. Саме тому в романі досліджується людина, а не описуються детально технічні прилади і машини, що до Уеллса було обов'язковим для науково-фантастичного роману. Таке дослідження людини викликає гіркі, тривожні думи: технічне верховенство марсіян дзеркально відбиває недосконалість, навіть примітивність людської цивілізації, її незахищеність.
В одному з епізодів роману солдат-артилерист уподібнює людство до мурашок:
У них нема ні духу, ні гордощів, ні пристрасних бажань, лише страх і нерішучість. Вони тільки й звикли, що квапливо бігти на роботу; я бачив їх сотнями, як вони із сніданками в руках пруть щодуху й тільки думають, щоб не пропустити поїзд, щоб їх не вигнали З роботи за спізнення. Настільки вони злякані, що навіть бояться зрозуміти ту роботу, яку роблять. Додому знову спішать, боячись запізнитись на обід. А вечорами сидять по хатах, бо їх лякають глухі вулички.
Висловлюючись таким чином на адресу людини, Уеллс вболіває за її недосконалість. Гнівна сатира насправді прислуговується виявленню гуманної позиції автора; показуючи інтелектуальне і моральне зубожіння людства, Уеллс викриває абсурдність і антилюдяніеть ніцшеанської тези про верховенство сильного над слабким. Роман «Війна світів» стверджує: так, людство в своєму розвитку відстало, але інтелект, спрямований на знищення інших цивілізацій, — це варварство вищого гатунку, вбране у шати науково-технічного прогресу; якщо науково-технічний прогрес не супроводжу-
|
|