|
|
Глибоким і багатоплановим, таким, що свідчив про неухильне розширення масштабу письменницької думки, став четвертий (після «Машини часу», «Острова доктора Моро» і «Невидимця») роман Уеллса — «Війна світів». Якщо «Машину часу» визначають як соціальну антиутопію, то «Війна світів» — це роман-пересторога, роман-катастрофа. Критика по праву вважає «Війну світів» вершиною першого періоду творчості письменника. Саме цей роман Уеллс надіслав у 1906 році Льву Толстому, коли той висловив бажання ознайомитися із творчістю англійського фантаста.
З романом «Війна світів» не раз траплялися різні курйози. Коли в 1938 році у США роман був інсцено ваний для радіо, то слухачі сприйняли цю інсценівку за репортаж, і в країні спалахнула паніка. Аналогічний випадок стався в Еквадорі на початку 50-х років. Такий масовий психоз був породжений художньою досконалістю роману, напруженістю дії, психологічною достовірністю, переконливістю кожного епізоду. Це досягалося завдяки тому, що фантастичне припущення максимально було наближене до сучасності: дія роману відбувається в Англії на початку XX століття.
В основі сюжету роману — фантастична гіпотеза: представники марсіянської цивілізації, принципово відмінної від земної, задля забезпечення своїх біологічних потреб здійснюють вторгнення на Землю. Така ситуація перетворює сам роман на гіпотезу, доведення якої спрямоване на вирішення проблеми, що ніколи не переставала хвилювати Уеллса: доля людства та земної цивілізації. На перший погляд, марсіяни, які складаються в основному з матерії мозку, сильніші, енергійніші, витонченіші, ніж земляни. Вони мають техніку і знання, недоступні людині XX століття. Найголовніше ж у тому, що дві цивілізації живуть за різними моральними нормами, керуються різними принципами, у них різні ідеології, різний рівень знань — словом, вони різні. І це стає однією з причин непримиренної війни, свідком і учасником якої є сам оповідач.
Роман починається з характерного для Уеллса прийому: читачеві повідомляються необхідні відомості про Марс, атмосферу, температуру, наукові гіпотези про рівень розвитку марсіян. Для Уеллса марсіяни — своєрідна метафора, не більше. Це може бути і смертоносна зброя чи природні або соціальні катаклізми, тобто якась надзвичайна сила, що загрожуватиме існу-
|
|
