|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рембо, а також привернули увагу до поезії Стефана Малларме, був безумовним. Верлена друкують охоче і часто. Літературна публіка шанує в ньому найвизначнішого представника символізму. Та пік його творчості вже в минулому.
Нестатки та алкоголізм руйнують здоров'я Верлена. Він часто хворіє і мусить лікуватися у лікарнях для злидарів. Усе це знову і знову штовхає Верлена в «обійми зеленої феї абсенту».
Творчий набуток поета з кінця 70-х років по 1896 рік кількісно перевершує все, що було написано раніше. Але вірші, що з'являються після збірки «Мудрість», уже свідчать про деградацію хисту поета. До того ж, у 1883 році від тифу помирає його прийомний син. Усе це змусило Верлена говорити про свою приреченість на катастрофи і нещастя (поема «Люсьєн Летинуа»).
Останні роки життя Верлен провів у кав'ярнях, у компаніях молодих художників і поетів. У 1891 році його було проголошено королем поетів.
У 1896 році Верлен помер.
У Парижі у Люксембурзькому саду є алея, в якій стоять увічнені в пам'ятниках поети. Серед них — пам'ятник Верлену. Це мармурова скульптурна група: лиса голова Верлена, що нагадує і голову Сократа, і голову Фавна1, а під нею три символічні фігури — хлопчика, молодої жінки і старої матері. За задумом скульптора, вони мали символізувати «три душі» Верлена — дитячу, чуттєву і релігійну. Але душа в людини — одна, навіть якщо це велика душа «проклятого поета».
«ЛЮБИ ВІДТІНОК І ПІВТОН». Верлен належав до тих поетів, які сприймають світ через звуки (до них належать, зокрема, Афанасій Фет, Олександр Блок, Павло Тичина). Звідси і девіз поета: «Найперше — музика у слові». Сприйняття музичної стихії як першооснови життя і мистецтва — одна з основних доктрин символізму.
Поезія символізму не бажає виражати себе логічною мовою понять, вона виникає із «духу музики», передає ліричний настрій через звуки. Звідси — мелодійний характер лірики символістів. Слово для них — насам-
|
|
|
|
|
|
1 Фавн — у давньоримській міфологи бог плодючості, покровитель скотарства, полів і лісів.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
