|
сходовому майданчику об здохлого щура». Незабаром здохлих щурів стали знаходити всюди. Спочатку люди сприймали це як щось дивне, курйозне, пусте. Але коли щурів почали налічувати не десятками, а сотнями, мешканці міста стурбувалися. Занепокоєна преса поставила перед муніципалітетом запитання, «чи збирається він діяти, аби убезпечити громадян від цієї гидотної напасті». І тут виявилося, що влада безпорадна, «муніципалітет нічогісінько не збирався робити і жодних планів не мав, а обмежився тим, що тільки намі рявся обговорити становище».
Тим часом у місті почали хворіти і помирати люди. Ознаки хвороби в усіх були однаковими. Лікарі боялися визнати, що ця страшна хвороба — чума. Старий, досвідчений лікар Кастель першим наважився це зробити. Він спостерігав випадки чуми ще двадцять років тому в Китаї і Парижі, але тоді ніхто не назвав недугу: «... громадська думка — це свята святих, і жодної паніки... адже офіційно визнано, що чума вже давно щезла в країнах помірного клімату».
Преса в Орані німувала, адміністрація міста чіплялася за будь-який привід, аби тільки не назвати хворобу, нібито це є найкращим способом зупинити епідемію. Люди не могли і не хотіли вірити, що в місто прийшла чума. Коли Оран оголосили закритим містом, мешканці відчули себе ув'язненими і робили відчайдушні спроби пробитися на волю — і брехнею, і підкупом, і силою. А були й такі, що пристосувалися до нових умов життя.
Чума докорінно змінила звичний побут оранців. Зачинилися крамниці. Скоротили через паперову кризу свій обсяг видання. У кав'ярнях зарясніли написи: «Кави немає», «Цукор приносьте із собою». Єдиним транспортом у місті лишилися переповнені трамваї. В них часто зчинялися сварки через хронічно поганий настрій людей. Пасажири намагалися стояти одне до одного спиною, щоб уникнути зараження. А з іншого боку, моровиця розбудила жадобу до радощів життя, «розсунулися рамки моралі», і з першою нічною прохолодою «якесь незугарне гультяйство» заповнювало місто. Незабаром економічне життя міста зовсім розладналося, зросло число безробітних. Розквітли спекуляція і мародерство, з'явилися газети з віщуваннями ворожок. Відкрилися карантинові табори. Похоронний обряд прискорили, перетворивши на формальність.
|
|
