|
Отже, у контексті роману чума є універсальною метафорою зла в усій його багатоликості й нездоланності.
Для доктора Ріє і його друга Тарру чума є чимось невіддільним від людини та її буття. Навіть той, хто не хворий, носить хворобу в собі: «нині всі трохи за-чумлені». Що означає стан «зачумленості», розкриває в романі історія життя Тарру. Тарру, син прокурора, був присутній на судовому процесі, коли його батько виносив смертний вирок. Він зненавидів «вбивцю в червоній мантії». Юнак залишив батьківський дім, потерпав від бідності, приєднався до тих, хто захищає гноблених, тому що не хотів бути «зачумленим». Він думав, що, борючись проти суспільства, яке ґрунтується на смертних вироках, він бореться з убивством. Проте з'ясувалося, що боротьба за встановлення кращого суспільного ладу теж вимагає смертних вироків. Жертви перетворилися на катів. «Мене запевнили, — розповідає Тарру, — що ці кілька смертей необхідні, аби збудувати світ, де нікого не вбивають». Та коли Тарру на власні очі побачив страту, він зрозумів, що «протягом цих довгих літ як був, так і зостався зачумленим», хоч вірив, ніби бореться саме з чумою. Тарру вирішує усунутися від будь-якої боротьби: нехай «історію робитимуть інші». Проте стояти осторонь чуми, яка морить людей, Тарру не може, бо це теж означає бути «зачумленим».
До «зачумленості» Камю відносить також невігластво і брехню, бо зло є їх наслідком. Люди перебувають у блаженному невіданні або навмисне роблять вигляд, ніби не розуміють, що бацили в будь-який момент можуть перетворити їхнє існування на земне пекло. Люди живуть брехнею, «бо важко жити лише тим, що знаєш, і тим, що пам'ятаєш, і не мати попереду надії», а брехня заспокоює. Жити ілюзією стало потребою для людей, тому вони бояться назвати чуму чумою.
На думку Камю, всі люди певною мірою перебувають у невіданні, бо абсолютне знання неможливе. Але невідання, яке вважає, що йому все відомо, і тому можна вбивати, для Камю є найстрашнішим злом.
Перед героями роману постає складна проблема: як жити в абсурдному світі, де панує зло, як виконувати християнську заповідь «Не вбий!». Тарру замислився над тим, «чи можна стати святим без Бога». Він прагне «не бути нічиїм ворогом», розуміти всіх людей, навіть таких мерзотників, як Коттар, який розбагатів під час
|
|
