|
ки перший план твору. Письменник, за його словами, поширив значення образу чуми на буття в цілому. Тому головним в романі стає трактування позачасових філософських проблем буття, з чим пов'язаний його другий, глибинний план.
Філософський зміст реалізувався у формі роману-притчі.
Фабула роману — хроніка чумного року в Орані. Хроніку цю пише лікар, який через свою професію перебував у центрі подій. Доктор Ріє хоче залишити пам'ять про несправедливість і насильство, які були вчинені над зачумленими, і стверджує: «Люди більше заслуговують на захоплення, ніж на зневагу».
Оповідач прагне найповніше відтворити те, що бачив і чув, посилаючись на документи, записи, свідчення оранців, і намагається дотримуватися тону безстороннього свідка:
Цікаві події, що взято сюжетом цієї хроніки, відбулися 194... року в Орані. Всі гадають, що ці події для такого міста просто-таки неймовірні, оскільки було в них щось незвичайне. А Оран, на перший погляд, місто звичайне, така собі французька префектура на алжирському узбережжі. Саме містечко, признатися, бридке. На перший погляд, тихомирне, і лише куди пізніше примічаєш, чим воно відрізняється від безлічі інших торгових міст, розкиданих під усіма широтами. Ну як собі уявити, скажімо, місто без голубів, без дерев і садів, де не чуєш ні лопотіння крил, ні шелесту листя,— словом, місто безлике?
Потім оповідач характеризує мешканців цього міста. Він повідомляє, що вони «працюють багато, але тільки для того, щоб забагатіти». Оран — місто торгове, і його мешканці «цікавляться передусім комерцією, і головне — дбають, як самі кажуть, про зиск». Не приведи Боже тут захворіти, адже «коли весь люд по телефону або за столиками в кав'ярнях розмовляє про угоди, морські фрахти й дисконти», хворий відчуває себе зовсім самотнім. А свій вільний час — час, що їм лишився для життя, «оранці гайнують за грою в карти, у кав'ярнях та за балачками». Навіть коли вони кохають, то «через брак часу і бездумність» самі не знають про це.
Звичайне місто, звичайний спосіб життя ведуть його жителі, «не здогадуючись про існування чогось іншого». Та раптом почало відбуватися щось незрозуміле і надзвичайне: «... вранці шістнадцятого квітня доктор Ріє, Вийшовши зі свого помешкання, перечепився на
|
|
