|
|
цій, бо вважає, що до цього зобов'язують його професія й елементарна порядність. «Коли бачиш, скільки біди й горя приносить чума, треба бути божевільним сліпцем або просто негідником, щоб примиритися з нею»,— каже доктор Ріє. При цьому він розуміє, що праця його безплідна, бо радикальних засобів для подолання хвороби немає. Хвороба забирає Тарру, кращого друга Ріє, і він не може запобігти цьому лиху. Чума для нього — це «нескінченна поразка». Тому, коли чума несподівано відступила і люди святкували своє визволення, доктор Ріє думав про те, що, «будь-яка радість під загрозою».
Бо він знав те, чого не відала ця щаслива юрма: бацила чуми ніколи не вмирає і ніколи не щезає, десятиліттями вона може дрімати десь у закутку меблів або в стосі білизни, вона терпляче вичікує своєї години в спальні, в підвалі, у валізі, в носовичках та в паперах, і, можливо, настане день, коли на лихо і в науку людям чума розбудить пацюків і пошле їх конати на вулиці щасливого міста.
Так завершується роман.
Що таке чума у Камю? Як трактувати назву роману і страхітливий, майже живий образ чуми, що постає на його сторінках?
Насамперед, як уже зазначалося, у тексті роману можна знайти чимало натяків на фашистську навалу. Хроніст датує свої записи досить точно: 194... рік, а в роки другої світової війни слово «чума» асоціювалося з «коричневою чумою», тобто фашизмом. Чума, як і війна, завжди застає зненацька — так проводиться автором паралель між чумою і війною. А далі весь текст роману, сповнений алегорій, спонукає читача розшифровувати їх і бачити за історією Орана історію окупованої Франції (і ширше — Європи). Таким чином, історичний підтекст роману є очевидним.
Однак чума у Камю — багатоплановий і багатозначний образ, який символізує не тільки фашизм. Це і хвороба, і війна, і жорстокість судових вироків, і несправедливе суспільство, і фанатизм церкви, ї розстріл переможених, і смерть дитини — це зло взагалі, зло, невіддільне від буття. У фіналі роману старий пацієнт доктора Ріє констатує: «А що таке власне чума? Теж життя, тільки і всього!» Проте і цим не вичерпується значення образу чуми, тому що чума — ще й абсурд, який в романі осмислюється як форма існування зла, як трагічна людська доля, бо зло нездоланне, а тому вічне. Чуму не перемогли — вона відступила сама.
|
|
