|
«МИСЛИТИ ВМІЮ ЛИШЕ НАСТІЛЬКИ, НАСКІЛЬКИ ВМІЩУЄ МУЗИКА ВІРША». «У Польщі молодь зростала, зачарована поезією Тувіма», — писала Ванда Ва-силевська. Вірші польського поета зрозумілі й близькі не тільки його співвітчизникам, вони відомі далеко за межами його батьківщини.
Юліан Тувім народився в Лодзі 13 вересня 1894 року. Згодом він писатиме вірші про рідне місто. В одному з них (яке так і називається «Лодзь») поет, звертаючись до майбутніх своїх шанувальників, пише напівжартома:
Коли я чолом аж зірок сягну,
Як слави почнеться ера,
І вчинять за мене сварку бучну Сто міст, немов за Гомера...
І кожне містечко волать почне: «Пророче, ти звідси родом!»
— Нащадки! Сим здогадам — шаг ціна, Облиште їх тувімістам. Сам свідчу я: Лодзь, і тільки вона Була моїм рідним містом.
(Переклад Максима Рильського)
Батько Юліана Тувіма служив бухгалтером у банку. Його молодість пройшла в Парижі, він захоплено розповідав синові про місто, яке було для нього синонімом свободи й радості. Матері завдячує поет тим, що вже в дитинстві поринув у чарівний світ поезії та пісні. Самодисциплінованість батька й артистизм матері поєднались у синові. Він захоплювався в юності хімією, філателією, астрономією, так званими сільськими забавами: колекціонував метеликів, розводив вужів. А з 1909 року, як згадував сам поет, «почалося лінгвістичне божевілля». Він оточив себе книгами з мовознавства й етнографії, виписав з Лейпцига каталоги видань з лінгвістики. Його цікавлять мови тунгусів, папуасів, африканських народів, австралійських племен. Але такі словники були дуже дорогими. Тоді Юліан запрошує до себе дванадцятирічного китайця і записує польськими літерами китайську пісеньку; складає словник циганських слів і виразів. Починає вивчати есперанто і перекладає мовою есперанто кілька віршів свого сучасника і співвітчизника Леопольда Стаффа, поезію якого
|
|
