|
|
Уже перші твори «скамандритів» пронизують бунтівні настрої. Місто — сіра пустеля, де панує сум, і люди в ньому теж «сірі, наче сіра міська пустеля». Бунт «скамандритів» був спрямований проти лицемірної моралі, наповнений співчуттям до простої людини, мрією про вільну Польщу.
«Скамандрити» існували недовго, бо відчули ілюзорність своїх сподівань. Пізніше у щоденнику Тувім так пояснить своє захоплення віталізмом: «Мені було 20 років, коли розпочалася перша війна, і 45, коли спалахнула друга війна. У проміжку пройшла чверть століття, яка була молодістю... Відгуки першої бурі й гуркіт другої наповнили життя мого покоління тривогою, невпевненістю, відчуттям, що все тимчасове, минуле, а ти сам завис у небезпечній пустелі... Ми ходили по землі зигзагом, чіпляючись за будь-які ідеї, течії й напрямки...»
Розвиваючи свою думку, далі поет запише: «Скамандрити» зробили своє і просто розійшлися... Мій радісний віталізм продовжує існувати. Він тільки змінив поле діяльності. Він дорвався до боротьби людини за свої земні права».
До першого періоду творчості Юліана Тувіма належать також збірки «Танцюючий Сократ» (1920), «Сьома Осінь» (1922), «Четвертий том віршів» (1923). Вірші Тувіма приваблювали читачів багатством тем, гостротою переживань, високою ліричною напругою, глибиною почуттів, досконалістю форми. Уже в цей час визначилися дві основні лінії творчості поета — лірична і сатирична.
Юліан Тувім середини 20-х років — на розпутті. Бунтівний характер його поезії не викликає сумніву. Але бунт його — проти всього. П'ята збірка віршів, що вийшла друком у 1926 році, мала своєрідну і навіть жахливу назву: «Слова в крові». У поезії Тувіма дедалі дужче звучать трагічні мотиви.
У червні 1926 року поет друкує вірш «Ейа, ейа, алала». Із цим віршем приходить у поезію Тувіма політика: він виступає проти фашизму. Збірка «Чорнолісся» (1929) відкриває нову сторінку його творчості.
У 1929 році Тувім друкує вірш-звертання «До простої людини»:
О брук трощи приклад рушниці! Бо кров твоя, а їхня нафта!
|
|
