|
боротьба проти фашизму, боротьба за звільнення Польщі, боротьба за її демократичне майбутнє. Тувім зізнавався: «Аполітичність стала для мене поняттям, тотожним немузичності: я, поет, не можу зрозуміти її».
У квітні 1944 року Тувім відгукнувся на першу річницю повстання у варшавському гетто статтею «Ми, польські євреї...». Він саме дізнався про загибель своєї матері у Польщі і їй присвятив свою статтю. Вважаючи себе поляком за народженням, мовою, вихованням, батьківщиною, Юліан Тувім не відмовляється від єврейської крові, що тече в його жилах: «... я приймаю святе хрещення — криваве, гаряче, мученицьке братство з євреями».
У роки війни з'являлося мало нових віршів поета. Але деякі доходили до Польщі й набували широкого розголосу. Так було з «Молитвою», що стала маніфестом патріотів у окупованій Польщі.
У червні 1946 року Тувім повернувся на батьківщину. У нього було багато творчих задумів: перекладацька робота, театральні пошуки, лінгвістичні розвідки, випуск поетичних антологій, поезія для дітей. В останні роки життя він пише вірші «До письменника», «Клич», «Прапор», «Зустріч у 1952 році», «Дочці у Закопане».
Помер Юліан Тувім 27 грудня 1953 року.
«В СЕРЦЯ СЛОВАМИ, СЕРЦЕМ В СЛОВО». Широта діапазону ліричного голосу Ю. Тувіма дуже велика. Він вміє глибоко кохати й люто ненавидіти, співчувати й зневажати, бути і ніжним, і саркастичним.
Це стосується вже ранніх творів, що ввійшли в збірку інтимної лірики поета «Сьома осінь» (1922). Щире кохання, його злети й падіння, надії й розчарування відбились у настроях ліричного героя «Сьомої осені». Епіграфом до своєї збірки Тувім узяв рядки з вірша Яна Лехоня: «Немає ні неба, ні безодні, ні некла, ні раю. Є одна Беатріче...»
Справжнє кохання для автора цієї ліричної збірки — це самовідданість, навіть самозреченість, це готовність до самопожертви заради коханої. Тільки той кохає по-справжньому, хто без вагань може віддати своїй обраниці все: кожний порух душі, биття серця, останній гріш, залишок сил, вогонь душі, мрії (вірш «Все»). Вірші «Сьомої осені» написані від першої особи. Це надає їм особливої інтонації інтимності, сприяє вста-
|
|
