|
У вірші «П'яний корабель» ліричне «я» — це «я» корабля, який став вільним від керма та екіпажу і мандрує безмежними просторами океану. Рембо знаходить яскраві, свіжі слова для створення несподіваних образів, фантастичних морських пейзажів, використовує непоетичну лексику, сміливо вплітає у словесну тканину вірша просторіччя. «П'яний корабель» — символ визволення від звичайного життя та узвичаєного бачення світу.
Найважливіша праця символістського періоду Рембо — книга віршів у прозі «Осяяння» (1872—1873). Назву книги — «Les Illuminations» — можна тлумачити по-різному: і «Кольорові картинки», й «Осяяння з іншого світу». Верлен назвав «Осяяння» «феєричними пейзажами». Рембо не розповідає, а лише натякає, добирає метафори на основі складних зорових асоціацій, створює фантастичні образи, які не можуть бути дешифровані, зрозумілі; вони вражають, приголомшують. Ось вірш у прозі з циклу «Фрази»:
Я натягнув мотузки від дзвіниці до дзвіниці,
Гірлянди від вікна до вікна,
Золоті ланцюги від зірки до зірки,—
І танцюю.
(Переклад Юрія Покальчука)
Вже самі назви віршів, вибір об'єктів художнього осмислення розкривають авторську позицію. Ось приклади назв: «Зоряниця», «Міста», «Парад», «Столиця», «Після потопу», «Геній», «Демократія».
Слід зазначити, що звернення Рембо до жанру віршів у прозі — явище характерне. Цей жанр у французькій літературі поширюється у зв'язку з тенденцією до зближення поезії та прози.
Останній твір Рембо — прозова книга «Сезон у пеклі» (1873). Це сповідь поета, який вирішив відмовитися від поезії.
У «Прощанні», присвяченому символістському періоду творчості Рембо, йдеться про те, що він розчарувався в магічній силі поетичного образу-символу:
Я намагався сотворити нові зірки і квіти, новітню плоть, новітні мови. Здавалося, я осягнув понадприродну владу. І що ж?.. Я! Я, який вважав себе і ангелом, і магом, вільним від будь-якої моралі, я знову кинутий на землю, змушений шукати, притиснувшись до шкарубкої дійсності! Селюк!
|
|
