|
Звернення Брехта до подій Тридцятилітньої війни було цілком зрозумілим: автор намагався викликати у читача певні історичні паралелі, підвести його до певних висновків. Брехт не «трансформує» історію, не порушує логіки історичних подій далекого від нас XVII століття. Ремарки, пісні (зонги), історичні довідки, якими насичена драма, створюють достовірне історичне тло. Саме в цій історичній конкретності Брехт намагався знайти зерна вічного. Ті зерна вічного, які дають змогу глянути на сучасність з урахуванням історичного досвіду. Конкретні риси епохи підсилюють ідею п'єси про нерозривність долі історичної та долі людської, про неможливість уникнути того, що історично обумовлено.
У такому контексті образ Анни Фірлінг, маркітантки, яку Брехт «узяв» із роману німецького письменника XVII століття Ганса Якоба Крістоффеля фон Грім-мельсгаузена, виходить далеко за межі окремої долі, поодинокого випадку. Анна Фірлінг ніби уособлює ту частину німецького народу, яка, мріючи про ситість і добробут, забула, що життєві блага не можна добувати у війні. Ось чому Брехт вбачав у Анні Фірлінг тип капітулянта. Вона із кон'юнктурних міркувань жертвує і власною гідністю, і материнством. Свою філософію матінка Кураж відверто формулює в «Пісні про велику капітуляцію»:
І ти ідеш з гуртом усім
То кроком тихим, то швидким
І все повторюєш мотив:
Ще кілька днів.
Все раптом хить і хить!
Господь за всіх вершить!
Кроком руш без слів!
(Переклад Марка Зісмана)
Тому-то її останні слова («Я мушу торгувати далі. Ей, візьміть мене з собою!»), звернені до солдатів, що виходять із міста, лунають як похоронний дзвін по материнству і гуманізму й одночасно як звинувачення духові комерції і цинізму. Завдання автора п'єси полягало не в тому, щоб примусити прозріти матінку Кураж. Авторові потрібно було, щоб суть війни бачив глядач.
Тема прозріння знаходить своє втілення в долі Катрін — німої доньки Кураж. Жертвуючи собою, Катрін попереджає місто Галле про небезпеку. Катрін, безпе-
|
|
