|
тагу: «Проти кого запланована третя світова війна? Проти французів? Проти поляків? Проти англійців? Проти росіян? Чи проти німців? Невже ви хочете зробити перший крок, крок до війни? Війна нас роз'єднала, але війна не може нас об'єднати знову».
Бертольт Брехт — син німецької землі, землі філософів і поетів, глибоко страждає, що німецький народ розділено. Брехт вірить у «мирні можливості для возз'єднання німецьких земель, мирні і вільні». У 1956 році ця теза була не дуже популярною в світі, розколотому на два непримиренних блоки. Але Брехт, як і завжди, говорив те, що йому підказувало серце. Для нього найвищим виявом гуманізму було безумовне визнання права людини і права народу на таке життя, якого вони прагнуть.
14 серпня 1956 року Брехт помер. На його могилі немає пишних постаментів — лише надгробна плита, де викарбувано: «Bertolt Brecht». І ці два слова вже ніхто не може викреслити з історії світової літератури.
Бертольт Брехт став засновником теорії та практики епічного театру — театру пристрасної мистецької думки, спрямованої на перетворення світу і людини.
Наприкінці 20-х років Брехт заявляв, що найбільшу надію покладає на тих людей, які йдуть із сьогоднішнього театру після спектаклю незадоволеними. Бо театральні сцени того часу мало не захлиналися від містицизму, еротики, порнографії, проповіді насильства.
Провідним напрямом у німецькій драматургії того часу був експресіонізм, який, за словами Брехта, «проголосив визволення людини і не здійснив його». Художники-експресіоністи, суб'єктивно чесні і чисті, виступали проти війни і крові, але не бачили виходу для людства, а тому в розпачі вдивлялися у спотворене і жахливе обличчя історії.
Саме у цей час розгубленості та непевності Брехт заговорив про необхідність створення «бойового мистецтва» — мистецтва, що змушувало б людину визначити власну позицію в реальному житті, мистецтва, що, звертаючись до розуму людини, пробуджувало б цей розум від летаргічного сну. Глядач повинен думати, аналізувати, приймати рішення — такою була позиція Брехта-митця у країні, правителі якої привчали народ не думати, а тільки виконувати накази. Брехт формулює основні принципи свого театру, протилежного арі-стотелівському, тобто традиційному, усталеному.
|
|