|
ються асоціації з конкретними історичними обставинами), а й про процес фашизації суспільного життя та суспільної свідомості. Ефект очуження допомагає в окремому, конкретно-історичному бачити загальне, універсальне.
Утверджуючи свою систему художніх цінностей, Брехт ішов часто проти течії, торував дорогу у незнане. Це стосується і роздумів Брехта у повоєнні роки про історичні долі реалізму, зокрема соціалістичного. Брехт був переконаний, що «без форми мистецтво не може існувати», що коли йдеться «про глибинне оновлення театру і створення нового театру, нового за змістом і нового за соціальною функцією», то необхідно дбати і про нові форми, які «відповідають новому змісту і новій функції». Звертаючись до проблем соціалістичного реалізму, Брехт пророчо стверджував: «Або ж у соціалістичного реалізму буде багато різновидів стилю, або тільки один, який загине від монотонності (задовольняючи надто мало потреб)».
Ідучи проти усталеного, Бертольт Брехт творив мистецтво прийдешнього. Бунтівний хист Брехта дав життя багатьом мистецьким надбанням XX століття, Ліон Фейхтвангер вважав, що Бертольт Брехт випередив свій час і написав перші твори XXX століття. Геніїв обирає майбутнє, роблячи ім'я і твори їх безсмертними.
У РОЗДУМАХ ПРО ДОЛЮ СВІТУ І долю людини.
У центрі уваги Бертольта Брехта — долі людей та долі світу. У рік, коли почалася друга світова війна, з'явилася п'єса Брехта «Матінка Кураж та її діти». Брехт пояснював: «Коли я писав, мені здавалося, що зі сцен кількох великих міст пролунає застереження драматурга: хто хоче снідати з дияволом, повинен запастися довгою ложкою. Можливо, я виявив при цьому наївність, але я не вважаю, що бути наївним — соромно...» У тогочасній Європі «Матінка Кураж та її діти» об'єктивно лунала як п'єса-передчуття, п'єса-попередження.
Події п'єси переносять нас у часи Тридцятилітньої війни. Фургон маркітантки Анни Фірлінг, відомої під прізвиськом матінки Кураж, котиться шляхами війни. Настрій у матінки чудовий. Війні не видно кінця. Товарів багато. Торгівля йде. Та, бажаючи прожити вій ною, матінка Кураж сповна сплачує свій борг: спочатку гинуть два її сини, потім — дочка Катріні Ледь встигнувши попрощатися з мертвою дочкою, матінка Кураж знову йде услід за солдатами у війну.
|
|
