|
|
Брехт вважав, що трагедія Галілея мала переконати глядача в необхідності послідовної боротьби за ідеали гуманізму. Показуючи того, хто зневірився, зрікся, Брехт вселяє віру в того, хто прагне вірити. Зображуючи капітуляцію, драматург спонукав глядача до продовження боротьби в ім'я людини навіть за часів здичавіння людства.
Остання, третя редакція «Життя Галілея» (1956) була поставлена в «Берлінському ансамблі» вже після смерті Брехта — у 1957 році. Переконаний у тому, що науковий прогрес може набути загрозливої для людської цивілізації форми, Брехт ще більше загострює проблему наукової та громадянської неспроможності Галілея. Письменник знімає сцени «Чума» та «Андреа провозить через кордон рукопис Галілея», які свідчили про те, що Галілей зацікавлений у кінцевій перемозі наукової істини. Таким чином, у 1956 році відбулася повна зміна ідейної спрямованості драми «Життя Галілея» порівняно з 1939 роком. Змінився світ — змінився і герой Брехта.
Але залишився таким самим непокірним і бунтівним хист самого Брехта: він, як і раніше, провокував глядача на прийняття рішень, важливих вже для реалій 50-х років. Він, говорячи про історично віддалене, знову і знову адресувався до сучасності:
Люди, тож зрозумійте, нарешті,
Наука втекла від нас за кордон,
А ми, хто прагнув знань,
Ти і я, ми всі лишилися тут.
То ж збережемо світло знань,
На користь нам — не для зловживань,
Щоб це світло не перетворилося
На вогонь, який знищить всіх нас.
Так, всіх нас.
(Переклад Олександра Чиркова)
Так у драму «Життя Галілея» прийшла сумна гіркота гуманіста, який і хоче вірити у перемогу розуму, і закликає до такої перемоги, і водночас усвідомлює, що людство мало чого навчається на уроках історії, щоразу випробовуючи нові часи на міцність новими й новими випробуваннями.
«Життя Галілея», таким чином,— багатопроблемна драма, в якій поставлено загальні філософські питання
|
|
