|
|
Неоромантизм, заперечуючи «прозу життя», виділяв у ньому героїчне, оспівував людину, яка протистояла суспільству, боролася з усталеними нормами і принципами. Екзотика, карколомні пригоди, утаємниченість, а то й протиприродність — усе це ставало часткою художнього світу неоромантиків, які орієнтувались у своїх пошуках на романтизм початку XIX століття.
Помітним літературно-мистецьким явищем був експресіонізм. Він виник у Німеччині і мав значний вплив на загальний розвиток літератури. Його найталановитіші представники — Йоганнес Бехер, Георг Кайзер, Вальтер Газенклевер, Франц Верфель, Леонхард Франк. Уже в самій назві «експресіонізм» (від французького expression — вираження) була зафіксована одна з визначальних рис цього напряму — прагнення митця найповніше виразити себе у ліричному творі. Твори експресіоністів часто являли собою суцільний внутрішній діалог. В експресіонізмі життя не сприймалося безпосередньо, а перетворювалося для митця на предмет його суб'єктивного тлумачення. У творах експресіоністів з надзвичайною силою зазвучали морально-соціальні проблеми тогочасної дійсності: розірваність часів, бездуховність буття та його хаотичність, приниження особистості, її страшна залежність від можновладців, а також протест проти світу з його войовничою антилюдяністю.
Напередодні першої світової війни і революційних потрясінь XX століття поети жили в очікуванні змін, у передчутті грізних подій. Райнер Марія Рільке писав у 1904 році:
А я відчуваю вже шторм,— хвилююсь, як море, в цю мить, ширяю, мотаюсь, кружляю над виром пучин, лечу увсебіч — і я зовсім один у штормі грізнім.
(Переклад Миколи Бажана)
Запитання і завдання
1. Які події і чому визначають хронологічні рамки першого періоду літератури XX століття? Чому її «відлік» починають задовго до початку століття? Які поети і письменники творили на рубежі XIX і XX століть?
2. Які художні принципи сповідували натуралісти? Який внесок у теорію і практику натуралізму зробив Еміль Золя?
|
|
