|
«бліда», «від пурпуру вода сьома», за кольором ближча до борщу або ж малини, що виросла на звалищі.
Найтепліші рядки поеми присвячені простому люду. Люди, за уявленнями Тувіма, поділяються на дві групи залежно від того, як вони заходять до будинку — з парадного чи чорного ходу. Автор вболіває за тих, кому входити через парадні двері заборонено — за жебраків, пічників, прачок, лахмітників.
Найбільшою читацькою популярністю користувалася «Молитва» — мрія про майбутнє Польщі:
В країні, що з труни воскресне
У сяйві вольності-зорі,
Хай буде добрий лад і чесний, Розважливі проводирі...
Дай хліб із польського нам поля
І труни — з польської сосни.
Змети зі слів гучну фальшивість,
Верни одвічну їм правдивість,
Звільни з-під влади брехача,
Хай справедливість — справедливість, А право — право означа...
Хай Польща славиться довіку, Хоч би яка вона була:
Дай велич серць, коли велика, І велич серць, коли мала.
(Переклад Максима Рильського)
Стиль поеми напрочуд різноманітний: тут і ліричні відступи, і саркастичні замальовки; урочисто-піднесена мова «Молитви» змінюється тонкою лірикою в розділі «Варшавський бузок».
Творчість польського поета Юліана Тувіма приваблювала видатних українських майстрів слова — Миколу Бажана, Павла Тичину, Дмитра Павличка та ін. Максим Рильський писав: «Тувім був митцем і мислителем дуже широкого діапазону. Ніжний лірик і гострий, аж безпощадний сатирик, співець інтимних людських почуттів і полум'яний трибун, сміливий експериментатор у мові й віршуванні і бездоганний майстер класичної форми, автор лагідно-жартівливих творів для дітей і безмежно складної поеми «Квіти Польщі» — і все це в одній особі».
|
|
