|
Для Ремарка кохання, як і дружба,— найвища людська цінність. Проте молодим героям роману, які повернулися з війни з «розбитими серцями», не так просто закохатися. «Кохання — це омана»,— каже Ленц. Робертові Локампу судилося пережити велике почуття.
Оскільки все в романі подається через сприйняття героя, портрет Патриції, як і картина навколишнього світу, складається з окремих деталей. Вона виходить з машини — і Роберт бачить вузьке коліно та каштанове волосся. Згодом читач дізнається, що у Пат прямі плечі, тонкі руки, виразні очі, граціозні, як у маленького звірятка, рухи. Ця прекрасна дівчина смертельно хвора, кохання героїв приречене.
Трагедія Пат, як і трагедія більшості персонажів роману, теж сягає воєнних років. Вона захворіла на туберкульоз, тому що «надто швидко виросла, а харчування не вистачало. Бо під час війни та одразу після неї всього було обмаль». Ця страшна хвороба забрала її матір. Батько, мабуть, загинув на фронті; він був військовим. Тому Пат притаманне світосприймання колишніх фронтовиків: жадібний потяг до життя та відчуття самотності, нетривкості буття. Так само, як і Роберт Локамп, вона боїться покохати, бо «втримати не можна нічого».
Автор показує, як розвивається почуття героя. Спочатку Роберт навіть не дозволяє собі багато думати про Патрицію. Раніше в житті Роберта були випадкові зустрічі, побіжні пригоди: «втеча від самого себе, від розпачу, від спустошення». Він і не хотів нічого іншого, бо життя навчило його покладатися тільки на себе і на товариша. Тому він хоче, щоб Пат була для нього «несподіваним подарунком, щастям, яке прийшло і знову піде собі,— тільки так». Проте взаємне кохання пробуджує в ньому бажання жити, питання «навіщо ми живемо?» більше не постає перед ним. Він відчуває себе щасливим, тому що в нього є Пат. Нарешті, збагнувши, що він так багато важить для Пат, що Пат щаслива від того, що він з нею, Роберт думає: «Це кохання і водночас щось інше. Щось таке, в ім'я чого можна жити. Чоловік не може жити заради кохання. А заради іншої людини — може».
Кохання Роберта до хворої, беззахисної дівчини характеризує з найкращого боку не тільки його самого як віддану, надійну людину, а і його друзів. Вони оточили Патрицію увагою, що нагадує лицарське служіння. Ставлення до неї виявляє істинну людську сут-
|
|
