|
Нас оточує застійне, важке повітря. Стара Європа впадає у сплячку в такій гнітючій, затхлій атмосфері... Світ гине, задушений своїм полохливим і підлим егоїзмом. Світ задихається. Відкриймо ж бо вікна! Впустімо вільне повітря! Нехай на нас повіє подихом героїв.
Ромен Роллан1
На рубежі XIX—XX століть Європа жила тривожним очікуванням змін. Франко-прусська війна (1870— 1871), що велася в ім'я «вищих» інтересів Франції та Німеччини, владно змінила плин часу і перебіг історичних подій не лише в Європі.
18 березня 1871 року робочий люд Парижа, доведений до відчаю політикою уряду, повстав. Так починалася Паризька комуна — перша пролетарська революція.
У цей самий день (в історії трапляються такі збіги) відбулась інша важлива подія: у старовинній резиденції французьких королів — Версалі — прусський король Вільгельм І був проголошений німецьким імператором. Так було завершено об'єднання Німеччини.
Війна і революція зустрілися з волі історії в одному відтинку часу і простору, мовби символізуючи характер XX віку — віку війн і революцій.
10 травня 1871 року у Франкфурті-на-Майні було підписано мирну угоду, згідно з якою Німеччина одержувала Ельзас, Східну Лотарингію і контрибуцію у 5 млрд франків. Франція змушена була змиритися зі своєю національною ганьбою.
21 травня 1871 року версальці (політичні та ідеологічні противники Паризької комуни) ввійшли до Парижа, який мужньо обороняли комунари. Сили були
1французький письменник (1866—1944).
|
|
