|
тинктів, аморальність, агресивність (перше слово, вивчене цими істотами,— «ніж»). Саламандри для автора — не колектив, а отара, натовп, який живе за своїми — не людськими і не людяними — законами й уособлює антилюдство. Щоб розвінчати ідеї, які не об'єднують, а роз'єднують людей, Чапек вдається до гостросатиричного зображення, створюючи пародію на людський спосіб життя. Так, у романі всі саламандри поділяються на своєрідні касти — хеві, треші, спауни і т. д. Приналежність до певної касти визначає подальшу долю саламандр і систему їхніх цінностей. Саламандра лондонського зоопарку на ім'я Енді, читаючи газети, проймається «англійським духом». Чех-мандрівник всіляко підкреслює переваги підручника «Чеська мова для саламандр» перед підручниками «Геометрія для старших класів» та «Історія військової тактики» і пишається своїм, знайомством із саламандрою, яка вивчає на Галапагоських островах чеську мову.
Сатира Чапека поступово набуває соціального звучання, а зображуване викликає дедалі більше асоціацій з історичними подіями. Асоціативне зображення поєднується у Чапека з гострим публіцистичним викладом подій; поступово розповідь перетворюється на розгорнутий політичний памфлет. Так, у третій частині роману йдеться про постулати фашистської доктрини, а назва «монументальної праці» якогось Вольфа Мейнерта «Занепад людства» — це сатирична паралель до назви трактату «Занепад Європи» Освальда Шпенглера, основні положення якого були взяті на озброєння гітлерівцями.
«Головний закон розвитку полягає в тому,— філософствує на сторінках роману Мейнерт,— що треба розчистити місце для себе, перебивши всіх інших. Люди цього не встигли зробити, бо вигадали кодекс моральності, права людини, угоди, закони, рівність, гуманність і ще бозна-що. Майбутнє за саламандрами, бо вони обходяться без філософії, без віри у потойбічне життя і без мистецтва; вони не знають, що таке фантазія, гумор, містика, гра, мрія». А далі автор пише: «...Весь культурний світ із задоволенням прийняв теорію Мейнерта про занепад людства». Тут і пародія на газетні повідомлення, й гірка іронія з приводу готовності людей сприймати антилюдські вчення. Викладаючи учення Шпенглера, Чапек гіперболічно загострює його сутність. Але в такій гіперболі відображено ту
|
|
