|
туванням з ними. Його біографія дивовижно «безсюжетна», його життя не відзначалося цікавими подіями. Він постійно сумнівався в собі, рідко і неохоче друкувався, а перед смертю попросив свого друга Макса Брода всі його рукописи спалити (чого той, на щастя, не зробив).
Кафка — письменник незвичайної долі. Сучасниками він не був помічений, хоча його талант високо цінували такі видатні письменники епохи, як Томас Манн, Герман Гессе, Роберт Музіль. Це сталося тому, що талановитий художник разюче випередив свій час, передбачаючи і відчуваючи ті катаклізми, які мало пережити людство у XX столітті. «Мистецтво — дзеркало, іноді воно поспішає, як годинник»,— стверджував Кафка.
Через двадцять років після смерті Кафки його було визнано одним з найвидатніших представників літератури XX століття, провидцем, який зумів передбачити біди людства. На початку 50-х років Франца Кафку разом із Марселем Прустом і Джеймсом Джойсом оголосили зачинателями новітньої літератури.
Незвичайну, складну, суперечливу особистість письменника створило саме життя. Кафка був свідком зламу епох і великої кризи цивілізованого світу: пройшла перша світова війна, разпалась Австро-Угорська імперія, прокотилася хвиля революцій. «Війна, революція в Росії і біди всього світу уявляються мені повноводдям зла,— говорив він, — Війна відкрила шлюзи хаосу».
Кафка сприймав усі події, пропускаючи крізь себе; його бачення світу гранично суб'єктивне. Матеріалом для творчості письменника було зовнішнє життя, доповнене власним досвідом. Тому такою вагомою для творчості Кафки стала драма його стосунків з батьком і — ширше — із тим соціально-побутовим середовищем, до якого він належав від народження. Батько Кафки наполегливою працею збив невеликий капітал і став дрібним фабрикантом. Це був домашній тиран, який придушував волю сина, позбавляв його віри в себе. Кафка був здатний лише на пасивний опір: відмовлявся займатися справами батькової фабрики, прагнув самоутвердитись у ненависній батькові літературній творчості. «Письменництво і все з ним пов'язане — суть моєї невеличкої спроби стати самостійним, спроби втечі»,— писав Кафка. Стосунки Кафки із сім'єю були
|
|
