|
розширюється і життя героїв пов'язується з найважливішими подіями століття — громадянською війною в Іспанії, другою світовою війною, політичною ситуацією у Сполучених Штатах Америки періоду «холодної війни» та маккартизму. Цей зв'язок Йокнапатофи із широким зовнішнім світом встановлюється в романі через Лінду. Разом із чоловіком-комуністом вона брала участь у боротьбі з фашизмом в Іспанії. Там вона втратила свого коханого, а її саму було контужено. Повернувшись до Джефферсона, Лінда хоче займатися освітою негритянських дітей, але через шалений опір расистів її плани залишилися нереалізованими.
Під час другої світової війни Лінда іде працювати на корабельню, щоб «будувати транспорт для Росії». Фолкнер вбачає витоки трагедії Лінди в тому, що у повоєнній Америці «для лицарів не залишилося ані турнірів, ані драконів», тобто немає ґрунту для боротьби, адже навіть фіни-комуністи в еміграції розбагатіли. Надзвичайно важливо, що автор увів у роман «Особняк» теми антифашизму й комунізму як такі, що характеризують добу. Це надало історичної масштабності оповіді. Ненавидячи сноупсизм, письменник не міг не симпатизувати мріям своїх героїв «створити людські умови життя», але він не визнавав ніяких тоталітарних режимів, про що свідчать його виступи у пресі.
Роман закінчується покаранням Флема. Так Фолкнер втілює свою мрію про знищення огидного явища — сноупсизму. Чи означає такий фінал торжество добра? На похороні «головного Сноупса» Гевін Стівенс побачив цілу групу Сноупсів. «Вони схожі на вовків, які прийшли подивитись на капкан, де загинув вовк сильніший, вовк-голова, вовк-ватажок, вовк-хазяїн». Сноупсів винищити неможливо, боротьба з ними безглузда.
Фолкнера часто називають «Бальзаком американського Півдня». Якщо Хемінгуей створив так званий «телеграфний стиль», надзвичайно стислий, лаконічний завдяки підтексту, то стиль Фолкнера, навпаки, — важкий, повільний, навіть млявий. На запитання, чому він пише такими довгими фразами, письменник відповів, що хоче вмістити на кінчику пера теперішнє і минуле. Фолкнер вважав, що сучасне для людини означає небагато, оскільки живе вона не стільки сьогоденням, скільки минулим, яке має для неї справжню цінність. Тому людина постає у Фолкнера єдиним ці-
|
|
