|
Мюріель. Матері Мюріель її зять Сімор уявляється не-врівноваженою людиною, диваком, небезпечним психопатом. Вона щиро любить дочку, бажає їй добра, турбується про неї, але водночас говорить і про крем від опіків, про вбрання, про ціни на ремонт автомобіля. Для неї речовий світ і світ духовний рівнозначні, що свідчить про вузькість інтересів матері Мюріель, байдужість до людей. Звичайно, Сімор з його тендітною душею не вписується у звичні стандарти поведінки, а тому в уявленні матері Мюріель він небезпечний. До пари матері і сама Мюріель, розсудлива, врівноважена, холодна, байдужа до душевних переживань чоловіка. Мюріель і її мати — ті «бананові рибки», казку про яких Сімор розповідає Сибіллочці: «Розумієш, вони запливають у печеру, а там купа бананів. Подивитись на них, коли вони туди допливають, — риби як риби. Але там вони поводяться просто по-свинськи. Одна така рибка-бананка запливла в бананову печеру і з'їла там 78 бананів».
У спілкуванні з трирічною дівчинкою розкриваються делікатність Сімора, його ніжність, прагнення тепла і розуміння. Власне, він і сам доросла дитина, травмована війною і наростаючим відчуженням дружини. «Бананова гарячка», тобто всепоглинаюча жага комфорту і ситості, за Сімором, — «загибель». І він свідомо робить вибір: щоб уникнути смерті духовної, він обирає смерть фізичну.
Селінджер не вдається до прямолінійних характеристик своїх персонажів; його твори розраховані на вдумливого і допитливого читача.
В оповіданні «Тупташка-невдашка»1 (1948) конфлікт — типовий для Селінджера: жива людина серед стандартизованої, чужої, «манекенної» більшості. Основна інтонація також характерна для всієї творчості Селінджера — туга за загубленим світом дитинства. І щодо цього назва оригіналу показова. На початку твору героїня оповідання Елоїза не викликає симпатій читача. Вона нервова, неврівноважена, озлоблена, роздратована, п'є, ненавидить чоловіка, ображає маленьку доньку, зневажливо ставиться до прислуги. Приїзд давньої
|
|
