|
|
|
|
|
|
|
|
|
(1937), вимагав: «Усім цим війнам... слід оголосити війну. І ця війна мусить вестися по-справжньому». А за часів «холодної війни» у повоєнній Європі Брехт застерігав: «Великий Карфаген вів три війни1. Він був ще могутній після першої, ще залюднений після другої. Його неможливо було відшукати після третьої».
Це у XX столітті німецький поет Ернст Шумахер, замислившись над єством сучасної людини, писав: «Людина — добра, але вона вбиває свого брата, зраджує свого ближнього, душить такого, як і сама, спопеляє інших, несе світові смерть. Людина — добра, бо вона помирає заради свого брата, заступається за ближнього, допомагає такому, як сама, братається з іншими, несе світові життя. Людина — добра. Зліва, де б'ється серце світу, бачить поет супутників своєї мрії, прийдешніх, кращих людей». І він мав рацію. Адже саме у XX столітті чи не найяскравіше виявилася суперечлива сутність людини, яка прагне добра, потерпає за нього, але часто коїть зле, забувши, що зло може породити лише зло.
XX століття — вік не лише «великих воєн, а й великих революцій» (Б. Брехт). Нова епоха постукала у двері історії у 1871 році, коли повсталий народ Франції проголосив свою Комуну. Не всі французькі письменники сприйняли революцію. Луїза Мішель вбачала у Паризькій комуні благодатну силу, спроможну змінити обличчя світу, а Віктор Гюго сповнився жахом від немилосердності революційної гільйотини.
Революційні події 1905 і 1917 років внесли істотні зміни в історичний досвід людства. І не лише в історичний. У 1938 році Теодор Драйзер зазначав, що саме в цей час, «поряд із книгами, які мали на меті лише розважати читача і старанно проходили повз соціальні проблеми, неминуче мали з'явитися інші книги, які вказували на необхідність зміни суспільного устрою». І такі книги з'явились у світовій літературній практиці. Але якщо Джон Рід, Ромен Роллан, Юліан Тувім, Бернард Шоу вбачали в соціалістичній ідеї невичерпні можливості для суспільного прогресу, то, наприклад, Герберт Уеллс, Томас Манн були стриманішими у своїх оцінках тих змін, що відбувались у Росії.
|
|
|
|
|
|
1Йдеться про Пунічні війки між Римом і Карфагеном за панування у Середземному морі, Їх було три: у 264—241, 218—201, 149—146 рр. до н. е. Здобувши перемогу, римляни зруйнували Карфаген.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
